Млинівська територіальна громада

Упродовж 2022-2023 року епідемічна та епізоотична ситуація зі сказу в Україні
залишається складною. Щорічно реєструються поодинокі випадки сказу серед людей. У 2022
році зареєстровано 2 летальні випадки (1 у Харківській області, 1 в Житомирській області).
На Рівненщині в 2022 році зареєстрували 18 випадків сказу в тварин. За допомогою у
медичні заклади з укусами звернулося понад півтори тисячі жителів області, майже кожен
двадцятий мав контакт із хворими на сказ тваринами. Попри колосальні успіхи медицини
останніх десятиліть - сказ досі є хворобою невиліковною, до того ж, смерть від сказу
відноситься до найбільш страшних, нажаль у 2015 і 2016 роках сказ забрав життя двох людей
у Володимирецькому та Гощанському районах. Природні вогнища сказу існують практично
на всій її території України. Щоб привернути увагу людей до проблем розповсюдження цієї
хвороби та її наслідків починаючи з 2007 відзначається 28 вересня Всесвітній день боротьби
зі сказом. За дату обрали 28 вересня, це день смерті винахідника першої у світі вакцини
проти сказу Луї Пастера.
З початку 2023 року на території району вже зафіксовано декілька випадків сказу тварин,
спеціалістами Держпродспоживслужби проведено комплекс протиепідемічних та
протиепізоотичних заходів з метою локалізації та ліквідації вогнищ сказу серед тварин та
недопущення захворювання людей. Оскільки сказ - вірусна інфекція, розвиток захворювання
у людини можна попередити лише введенням вакцини. Всі, хто отримав травму нанесену
твариною з підозрою на сказ або ж підтвердженим сказом, мають право отримувати
безоплатну медичну допомогу. Міністерство охорони здоров'я України щорічно забезпечує
наявність вакцин та препаратів, які необхідні для цього.
Сказ- захворювання, спільне для тварин і людей, яке може вражати всіх теплокровних
тварин (хворіють всі види домашніх, сільськогосподарських та диких тварин). Захворювання
характеризується тяжким ураженням центральної нервової системи і закінчується смертю.
Джерелом збудника (вірусу) сказу є хворі на сказ тварини, які виділяють вірус зі слиною,
через покуси, ослинення, подряпини, вражаючи здорових тварин та людей. Тривалість
інкубаційного періоду (від моменту зараження до перших проявів хвороби) залежить від
багатьох факторів - місця, кількості й глибини укусів (найнебезпечніші укуси в обличчя та
голову загалом); кількості й активності вірусу, що потрапив у рану; віку постраждалого (діти
вразливіші за дорослих). З місця укусу вірус по нервовій тканині поширюється до головного
та спинного мозку, де потім накопичується, потрапляє до внутрішніх органів, які можуть
його виділяти: слинні, слизові, підшлункова, молочні залози.
Клінічні ознаки сказу у тварин і людей подібні. Форма хвороби може бути буйною,
тихою, атиповою. Початковими симптомами сказу в людей є підвищення температури та
біль, а також незвичні або незрозумілі відчуття поколювання, пощипування чи печіння у
місці пошкодження. Головною ознакою захворювання домашніх тварин - зміна поведінки, а
у диких - втрата відчуття страху. Звірі втрачають обережність, дикі тварини вдень
з’являються в населених пунктах, в місцях випасу і утримання худоби, нападають на тварин,
людей.
Основним джерелом вірусу сказу в Україні, є лисиця червона, потенційне джерело
розповсюдження сказу - бездоглядні собаки і коти, чисельність яких за останні роки не
набуває тенденції до зменшення, а також собаки та коти, власники яких порушують правила
їх утримання (не проводяться профілактичні щеплення проти сказу). Це, в свою чергу,
сприяє утворенню антропургічних осередків сказу (міського типу, коли хворі на сказ тварини
мешкають безпосередньо в населених пунктах).

Щоб захистити себе від захворювання, необхідно дотримуватись таких правил:
-дворових собак утримувати у вольєрах, вигулювати на короткому повідку та у намордниках,
щорічно робити профілактичні щеплення;
- уникати контактів з бездомними та дикими тваринами;
-вживати заходи з недопущення диких хижаків до тваринницьких ферм та інших місць
розташування свійських тварин;
-мисливцям та працівникам лісового господарства під час зняття шкіри з вбитих диких
тварин користуватися спеціальними гумовими рукавичками, після чого, не знімаючи їх,
вимивати руки у дезінфекційному розчині.
Що ж робити, коли покусала тварина:
-рану необхідно ретельно промити мильним розчином протягом щонайменше 15 хв, а краї
обробити 70% розчином спирту або 5% розчином йоду (перекис водню не допоможе),
накласти стерильну пов’язку;
-якщо тварина домашня, попросіть власника надати документи, що підтверджують її
щеплення;
-своєчасно звернутись за кваліфікованою медичною допомогою для вирішення питання
щодо необхідності проведення антирабічних щеплень (щеплення актуальні, коли курс
розпочато в перші 14 днів від моменту зараження); перш за все, звернутись до сімейного
лікаря за місцем проживання,  а при тяжкому випадку викликати негайно швидку допомогу
за номером 103;
-під час курсу антирабічних щеплень - не пропускати процедури та не переривати курс,
дотримуватись режиму встановленим лікарем, не вживати алкоголю, уникати
переохолоджень та перегрівань;
-тварину, яка завдала ушкоджень людині, НЕ ВБИВАТИ, за нею необхідно спостерігати
протягом 10 діб.
Пам’ятайте, сказ вилікувати не можливо, його можна тільки попередити. Після укусу не
треба чекати симптомів! Збережіть собі ці правила. Навіть якщо укус був не до крові, слина
зараженої тварини могла потрапити на подряпини шкіри, а це - пряма загроза заразитися.